Власне, ось він - пост-ода і пост-вихваляння. Це той випадок, коли хочеться купувати українське, бо воно дійсне круте, а не тому, що так модно і так треба.

Згадуючи про подорож до Америки, яка була зовсім недавно, з пам'яті виринають образи таких гарних і зовсім інакших від нас людей - абсолютно вільних духом.

What is plateful

Нарешті дійшли руки написати про Plateful - журнал, про який хочеться розповідати всім усюди і повсякчас :)

Видела и читала много разных разностей - интересные, захватывающие дух, красочные, но эта - самая удивительная книжка, которую я держала в руках за последние годы. Может быть, потому что детская?

Певно, білизна не є предметом для обговорень, але чому б не розповісти про те, що в Україні збільшується кількість людей, які роблять чудові речі і тішать внутрішнього естета?

Бувають дні, коли надзвичайно сильно відчуваєш у грудях світлий і теплий клубок гармонії - не зважаючи на зовнішні обставини, тобі добре. Омріяне життя з омріяним чоловіком, родина, друзі, нові захоплення - і так добре відчувати спокій від того, що в тебе все це є.

Але бувають і такі дні, і їх кількість збільшується, коли всередині все ламається і в голові крутиться безліч питань на тему чи маєш ти право радіти, купувати нові туфлі, подорожувати, коли в ці хвилини в твого ровесника відбирають життя, бо він захищає тебе і кордони твого безпечного і затишного київського життя від російських загарбників? Чи маєш право на пізні сніданки, вилежування в ліжку, поцілунки і сміх, коли в ці хвилини по клаптику відбирають твою землю, твою землю, на якій ти була народжена і вихована? 

Я переконана, що тут, на умовно безпечній території, життя триває і повинно тривати. Але внутрішній сором за свою гармонію нікуди не подіти. 

Я радію тому, що маю можливість робити те, що хочеться, і відчувати те, що йде до мене зі світу, але я ридма ридаю у своєму соромі і своїй провині за тих, хто на Сході.

Інколи стільки питань і правильних відповідей на них немає. Здається, ще тоді, задовго до минулої зими Ян Твардовський вмів знайти такі необхідні слова.

Велика маленька

Шукають великої віри у великій розпуці

шукають святих що напевно знають

куди треба тікати від власного тіла

а ти перенесла гори

ходила по морю

хоч казала тим що вірять

я ще стільки не знаю

- маленька віро

1977, 1980

А ведь и правда, когда танцуешь, каждое движение кажется таким важным и необходимым. Французский режиссер Louis de Caunes снял ролик о балете, чудесный ролик, который вызывает непреодолимое  желание танцевать. Ну или хотя бы уехать в Париж.

Понимая, что в 22 года балериной стать трудновато, выбираешь что-то более подходящее, но все равно з замиранием сердца и немного с завистю смотришь на этих нежных созданий в пачках - они же не танцуют, они летают, порхают, как бабочки. 

Танцевать на крыше оперы вместе с парижским закатным солнцем - даже не знаю, что может быть более красочным.

К чему это я. О любви к искусству, да.

haut vol from LOUIS DE CAUNES on Vimeo.